Меф 4 MMC hydra зеркало Ясногорск

Смотри, ребятки, подтягивайтесь, я сегодня расскажу вам о своих непростых приключениях в школе, когда я была на вершине своей адреналиновой жизни. Готовы оторваться? Тогда держитесь крепче, потому что начинаем! Сама идея забиться под завязку и заодно заклеить мозги всем вокруг появилась у меня совершенно случайно. Мой друг, ну, скорее наркогурман, поделился со мной своими закладками на мефедрон. В общем, я не могла отказаться от такого адреналина и решила зайти в наркотический рай, который называется "даркнет". Естественно, я разузнала все о прокладках и как попасть туда. И вот, в один прекрасный день, я сидела перед компьютером, мелькающие страницы моего даркнета на экране создавали особую ауру. Я встряхнула своим пальчиком сигарету, прикурила спичкой, вдыхнула сигаретный дым и забралась в одну из тех запретных закоулков интернета. Ах, эта умиротворенность, когда ты знаешь, что находишься на грани между светом и тьмой. Очарованный моим смелым походом, я решила полагаться только на себя и никому не доверяла. Ведь в нашем "магазине" даркнета можно было найти все, что только пожелаешь. И вот, моя первая покупка - шуруп, он же первитин, в руках. Было страшно, но так волнующе. Я просто не могла поверить, что я держу это в своих руках. Как только мой заказ был у меня, я поняла, что я должна что-то сделать с этим. Не могла же я сидеть и загонять в себя всю эту скорость дома. Мне нужно было найти место, где можно было погрузиться в этот безумный мир, не боясь попасться на глаза учителям. Идея пришла ко мне сама собой: школьный архив, он же моя личная "дорога" в рай. Все эти пыльные книги, которые никто кроме учителей даже не трогает, там точно никто не заметит, что я малость зависнула. Все они думали, что я просто отточу свои навыки охоты на информацию, но на самом деле я была в довольно непростой позиции – моя дорога между строками была гораздо необычнее. И вот, наступило утро. Я пришла в школу, улыбаясь до ушей, с сумкой, забитой шурупом и дорогой. Мне было так весело, что я даже не заметила, как учитель прозвал меня к доске. Стоило мне приступить к решению задачи, как моя выцветшая подруга заметила у меня на руке след от шурупа, который, естественно, сказался на моей пятерке. Но что тут можно сделать? Какой шуруп без следов? Тем временем, я продолжала веселиться, направляясь в архив. День за днем я проводила там больше времени, чем в классе, переворачивая страницы и забиравшаяся в мир моих нарконожей. Школьные дни превратились в мою зону комфорта, где я могла забыться и быть самой собой. Но, как ни странно, со временем я поняла, что одних шурупов уже недостаточно. Они стали неактуальными, ведь теперь я стремилась к новым ощущениям и экстазу. И в итоге, я нашла свой новый способ погрузится в безумство – барбитураты и кодеин. Говорят, что они могут дарить намного более яркие цвета, чем шурупы. Вот так, детки, я проводила свои школьные дни, веселясь на полную катушку. Никто и не догадывался о моих тайных похождениях. Я была настоящей комиком-наркоманом, а моя школа стала моим адреналиновым площадкой. Однако, как говорится, все хорошее когда-то заканчивается. Мои школьные годы подошли к концу, и наступило время протянуть руку другим поколениям, чтобы они могли насладиться всей этой безумной жизнью, которую мне довелось испытать.

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!